19 липня 2025, День трьох шоу
Вони думають, що роблять шоу.
А я бачу, як вони творять диво.
Третій дзвінок А я бачу, як вони творять диво.
А ви готові насправді побачити?
Світло падає на них, але чомусь торкається кожного глядача.
Мабуть, тому що вони готові ним ділитися.
Мабуть, тому що вони готові ним ділитися.
Я стою під куполом, у проході посередині,
зал нарешті повний глядачів.
Лунає третій дзвінок, світло змінюється, починається музика, я піднімаю камеру...
І раптом усередині все ламається, я починаю плакати.
Сльози ллються самі — не через щось, а просто від того, що це відбувається.
Що я — тут, що все це правда.
Я швидко збираюся, витираю очі, беру камеру
і крок за кроком починаю знімати, щоб не потонути у власному трепеті.
зал нарешті повний глядачів.
Лунає третій дзвінок, світло змінюється, починається музика, я піднімаю камеру...
І раптом усередині все ламається, я починаю плакати.
Сльози ллються самі — не через щось, а просто від того, що це відбувається.
Що я — тут, що все це правда.
Я швидко збираюся, витираю очі, беру камеру
і крок за кроком починаю знімати, щоб не потонути у власному трепеті.
Артист виходить на сцену з роллю, гримом, трюком. Але під усім цим — людина, у якої вчора болів зуб, сьогодні болить душа, а завтра — він усе одно вийде під купол.
Артист — це не функція, це дар і вразливість. Ти смієшся з жартів клоуна, а в нього можуть тремтіти руки від болю. Ти аплодуєш акробатці, а вона щойно написала мамі, що скучила.
Бачити це — не руйнує магію. Воно робить її справжньою.
Артист — це не функція, це дар і вразливість. Ти смієшся з жартів клоуна, а в нього можуть тремтіти руки від болю. Ти аплодуєш акробатці, а вона щойно написала мамі, що скучила.
Бачити це — не руйнує магію. Воно робить її справжньою.
На межі між мистецтвом і молитвою
Дивитися на артиста як на "виконавця" — легко.
Дивитися на нього як на особистість, яка вирішила бути з тобою через мистецтво — ось що таке справжня вдячність.
*Ви можете переглянути фотографії на весь екран, клікнувши на фото.
Дивитися на нього як на особистість, яка вирішила бути з тобою через мистецтво — ось що таке справжня вдячність.
*Ви можете переглянути фотографії на весь екран, клікнувши на фото.
Circo Circo — де люди важливіші
за трюки
за трюки
Музика мовчить, але всередині всі тримають ритм.
Антракт. Усі артисти вже розбіглися по своїх місцях — попкорн, вода, іграшки... Щоб ніхто з малюків не пішов ображеним.
Хтось п’є воду, хтось сміється, хтось заховався в телефон.
Повітря пахне цукровою ватою і пилом.
Усі живі — і це вже диво.
Хтось п’є воду, хтось сміється, хтось заховався в телефон.
Повітря пахне цукровою ватою і пилом.
Усі живі — і це вже диво.
Друге дихання
У другому акті цирк перестає бути цирком.
Тут не трюки, а зізнання:
кожен рух — це фраза, сказана без слів.
І все, що лишається — дивитися й вірити.
Тут не трюки, а зізнання:
кожен рух — це фраза, сказана без слів.
І все, що лишається — дивитися й вірити.
Є моменти, коли зал — усміхається.
А я дивлюся — і ледь стримую сльози.
Я бачу не шоу — я бачу серця,
що світять у темряві
попри все.
А я дивлюся — і ледь стримую сльози.
Я бачу не шоу — я бачу серця,
що світять у темряві
попри все.
Тому що людина в артисті — це те, що залишається, коли гасне світло.
Саме вона несе з собою в ліжко радість, синець, тепло, фотографію, твою усмішку.
І, можливо, саме завдяки цьому вона знову вийде на сцену.
Саме вона несе з собою в ліжко радість, синець, тепло, фотографію, твою усмішку.
І, можливо, саме завдяки цьому вона знову вийде на сцену.